Jennadiy (62), Designer, Charkiw

Kharkiv is the second largest city in Ukraine after Kiev, with a population of around 1.5 million. With 42 universities and colleges, it is the most important scientific and educational center of the country after Kiev.
The city is located in the northeast of Ukraine at the mouth of the Kharkiv River. It is an industrial center, a cultural center with six theaters and six museums, and an important transportation hub.

"I retired at 50, and then I was able to spend a lot of time with my grandchildren, who are now four and eight years old. Kharkiv is for me the second capital of Ukraine. Firstly, because of the number and size of the city, and secondly, because of the history of this city. Kharkiv developed and became noticeably better every year.
Because of my profession I was traveling a lot. So I was in Poland a lot, bought textiles and clothes there, which my wife and I worked on and sewed around. My wife sold our products on different markets. We led a normal and orderly life. In complete health, I would have been very happy there. I had a stressful job, traveled a lot, and didn't really take care of myself. I ate when I had to, but couldn't enjoy it. I just forgot to eat because I was on the road a lot.
After perestroika, for the first time in my life, I saw how people lived in the West.  I always tried to show my children that they should take this life as an example. So I had already been to Poland and Germany. I noticed clear differences. I also saw how a school was renovated after perestroika. I was very impressed and thought to myself, "This is like Europe!" This school was renovated by Germans. After perestroika, I think, we became much freer. And what was even more important was that the following generation could grow up in freedom and democracy. They had had it easier than my generation, for example. And yet, my generation was easier to influence, and the current generation is not as easy to influence as it was at the time before perestroika.

In my opinion, the issues of language and nationality were used for the fact that we are in the current situation. There were people who got information on one side, and then there were people who got information on the other side. So there were always two different sources of information. And on the part of Ukraine, there was too little information overall. Russian media was omnipresent. Even people I met in Germany got some of their knowledge from Russian sources and thus took a pro-Russian stance. Of course, I can't say that people are misinformed, but there is more media presence overall on the part of Russians. It is easier to get access to Russian information. As a result, people change their minds quite often because they keep getting new information.
I expected the conflict as such. I was not very surprised. War always has a development. The war started 15 years ago. I have a lot of contact with people from Donetsk and Lugansk. The hatred of the pro-Russian side towards the Ukrainians grew and grew. At some point, the residents in the east of the country said, "You in the west are different from us here in the east!" As a result, the atmosphere within the country became more and more tense. In fact, it was so bad that friends from the east warned me not to go to the west of the country because I would be treated unfriendly. But that was complete nonsense. I was treated quite normally. It was nice there. Other acquaintances from the east of the country also reported that it was actually quite nice in the west of the country and that the people there were no different. Back in the east, people kept pointing out that the western Ukrainians were nationalists and Nazis. But this is nonsense. So we were told pure propaganda.
The road to war is not accompanied by mistakes. It is a conflict between two ideologies. For 15 long years people in the East were told that the West was bad, NATO was evil, Ukrainians in the West were Nazis, and this war of aggression is a desperate attempt to stop Ukraine's development towards the West. There were mistakes in Ukraine as well. It is an attempt to stop the path of freedom, nothing more. And despite all the propaganda, Ukraine was developing westward. And since the propaganda finally did not work, the path of violence logically followed. And the development of the country was correct. I have seen people living in the West. Imagine: You can drink water from the tap here. I do not have plans for the future. I just want peace and to go home. Half my family is still there. My wife is still there. My son and son-in-law are also still there. I accompanied my daughter and grandchildren to Germany and now live here with them. For Ukraine, I wish for victory."

Интервью было проведено Себастьяном Шоппом 25 апреля 2022 года.

The interview was conducted by Sebastian Schopp on April 25, 2022.

Харків - це друге за величиною місто в Україні після Києва з населенням близько 1,5 млн осіб. Маючи 42 університети та коледжі, це найважливіший науково-освітній центр країни після Києва.
Місто розташоване на північному сході України в місці злиття річок Харків-Лопань і Лопань-Уди. Це промисловий центр (електротехніка, харчова, хімічна промисловість; машинобудування та залізничне транспортування), з шістьма театрами та шістьма музеями, культурним центром і важливим транспортним вузлом.

«Я вийшов на пенсію в 50 років і міг проводити багато часу з онуками, яким зараз чотири та вісім років. Для мене Харків – друга столиця України. З одного боку через кількість жителів і розмір міста, з іншого боку через історію цього міста. З кожним роком Харків розвивався і ставав помітно кращим.

Через роботу я багато подорожував. Так я багато був у Польщі, купував там текстиль та одяг, який ми з дружиною переробляли та шили. Дружина продавала нашу продукцію на різних ринках. Ми вели нормальний і впорядкований спосіб життя. При ідеальному здоров’ї я був би там дуже щасливий. У мене була напружена робота, я багато подорожував і не дбав про себе. Я їв, коли потрібно, але не міг насолодитися цим. Я просто забував поїсти, бо багато був в подорожах.

Після перебудови я вперше в житті побачив, як живуть люди на Заході. Я завжди намагався показати своїм дітям, що вони повинні брати з цього приклад. Так я вже був у Польщі та Німеччині. Я помітив чіткі відмінності. Я також бачив, як ремонтували школу після перебудови. Я був дуже вражений і подумав: «Це як Європа!» Цю школу відремонтували німці. Після перебудови, мені здається, ми стали набагато вільнішими. А ще важливішим було те, що наступне покоління могло вирости у свободі та демократії. Їм було легше, ніж моєму поколінню, наприклад. І ще: на моє покоління було легше вплинути, а на нинішнє покоління не так легко вплинути, як до перебудови.
 
Перебудова описує процес, започаткований Михайлом Горбачовим на початку 1986 року з метою реструктуризації та модернізації соціальної, політичної та економічної системи Радянського Союзу, де домінувала унітарна партія КПРС. Цей процес був тісно пов’язаний із збільшенням свободи слова та свободи преси в Радянському Союзі під крилатою фразою «гласность» (від російського слова «відкритість і прозорість»). Термін стосувався значної частини суспільства і в ширшому значенні означав демократизацію держави з 1986 року. Перебудова спочатку передбачала послаблення партійних директив в економіці центрального управління. З 1987 року компаніям було дозволено приймати власні рішення. Це був важливий перелом в епоху централізовано керованої економіки, запроваджуючи перші елементи ринкової економіки.

«На мій погляд, питання про мову та національність були використані для того, щоб ми зниходились в тій ситуації, якій зараз знаходимось. З одного боку були люди, які отримували інформацію з одного джерела, з іншого боку були люди, які отримували інформацію з іншого джерела. Є завжди два різних джерела інформації. І загалом інформації з України надходило надто мало. Російські ЗМІ були всюдисущими. Навіть люди, яких я зустрічав у Німеччині, черпали свої знання з російських джерел і тому виявляли проросійську позицію. Я не можу сказати звичайно, що люди дезінформовані, але загалом росіяни більше висвітлюють ЗМІ, легше отримати доступ до російської інформації, тому люди часто змінюють свою думку, тому що вони завжди отримують нову інформацію із сторони Росії.
Я очікував конфлікту як такого. Я був мало здивований. Війна завжди має еволюцію. Війна почалася 15 років тому. Я багато спілкуюся з людьми з Донецька та Луганська. Ненависть проросійської сторони до українців зростала. У якийсь момент люди на сході країни сказали: «Ви на заході інші, ніж ми тут, на сході!» Це ще більше напружувало атмосферу в країні. Насправді це було настільки погано, що друзі зі сходу попередили мене, щоб я не їхав на захід країни, бо інакше до мене ставитимуться недоброзичливо. Але це була повна нісенітниця. До мене ставилися нормально. Там було гарно. Інші знайомі зі сходу країни також розповідали, що насправді на заході країни було досить гарно і люди там нічим не відрізнялися. Ще на сході неодноразово наголошувалося, що західні українці будуть націоналістами та нацистами. Але це дурниця. Нам розказували чисту пропаганду.
Дорога війни не супроводжується помилками. Це конфлікт двох ідеологій. 15 довгих років людям на Сході говорили, що Захід – це погано, НАТО – це зло, українці на Заході – нацисти, а ця загарбницька війна – це відчайдушна спроба зупинити рух України на захід. Були помилки і в Україні. Це спроба зупинити шлях свободи, не більше. І попри всю пропаганду Україна пішла на захід. І оскільки пропаганда зрештою не спрацювала, логічно що пішов шлях насильства. І розвиток країни був правильним. Я бачив, як люди живуть на заході. Тільки уявіть: тут можна пити воду з-під крана.
Я сам не маю планів на майбутнє. Я просто хочу миру та дому. Половина моєї родини все ще там. Моя дружина досі там. Мій син і зять теж там. Я супроводжував доньку та онуків до Німеччини і тепер живу тут з ними. Бажаю Україні перемоги».

Інтерв’ю провів Себастьян Шопп 25 квітня 2022 року.

Харьков — второй по величине город Украины после Киева с населением около 1,5 миллиона человек. С 42 университетами и колледжами это самый важный научный и образовательный центр страны после Киева.
Город расположен на северо-востоке Украины в месте слияния рек Харьков-Лопань и Лопань-Уды. Это промышленный центр (электротехническая, пищевая, химическая промышленность, машиностроение и вагоностроение) с шестью театрами и шестью музеями, культурным центром и важным транспортным узлом.

«Я вышел на пенсию в 50 лет и смог проводить много времени со своими внуками, которым сейчас четыре и восемь лет. Для меня Харьков — вторая столица Украины. С одной стороны из-за болъшого населения и размера города, с другой стороны из-за истории этого города. Харьков развивался и год от года заметно становился лучше.

Из-за своей работы я много путешествовал. Так я много бывал в Польше, покупал там ткани и одежду, над которыми  мы с женой работали и перешивали. Моя жена продавала нашу продукцию на разных рынках. Мы вели нормальную и упорядоченную жизнь. В прекрасном здравии я был бы очень счастлив там. У меня была напряженная работа, я много путешествовал и не особо заботился о себе. Я ел, когда должен был, но не мог насладиться этим. Я просто забывал поесть, потому что бывал часто в пути.

После перестройки я впервые в жизни увидел, как живут люди на Западе. Я всегда старалась показать своим детям, что они должны брать пример из этой жизни. Так я уже бывал в Польше и Германии. Я заметил явные различия. Я также видел, как ремонтировали школу после перестройки. Я был очень впечатлен и подумал про себя: «Это как в Европе!» Эта школа была отремонтирована немцами. После перестройки, я думаю, мы стали намного свободнее. А еще важнее было то, что следующее поколение могло вырасти в условиях свободы и демократии. Им было легче, чем моему поколению, например. И еще: на мое поколение повлиять было легче, а на нынешнее поколение повлиять не так просто, как до перестройки.

Перестройка описывает процесс, инициированный Михаилом Горбачевым в начале 1986 года для реструктуризации и модернизации социальной, политической и экономической системы Советского Союза, в которой доминировала унитарная партия КПСС. Этот процесс был тесно связан с большей свободой выражения мнений и свободой печати в Советском Союзе под крылатой фразой гласность (от русского слова, обозначающего открытость и прозрачность). Этот термин относился к значительной части общества и в более широком смысле означал демократизацию государства с 1986 года. Первоначально перестройка включала ослабление партийных директив в экономике центрального управления. С 1987 года компаниям было разрешено принимать собственные решения. Это был важный поворотный момент в эпоху централизованного управления экономикой, вводившей первые элементы рыночной экономики.

«На мой взгляд, вопросы о языке и национальности были использованы для того, чтобы мы находились в нынешней ситуации. Были люди, которые получали информацию из одного источника, а затем были люди, которые получали информацию с другого». Есть всегда два разных источника информации. А из Украины информации в целом было слишком мало. Российские СМИ были вездесущи. Даже люди,которых я встречал в Германии черпали часть своих знаний из российских источников и поэтому представляли пророссийскую позицию.Я не могу сказать что людей дезинформируют, конечно, но в целом больше СМИ освещают русские, так что легче получить доступ к российской информации, поэтому люди часто меняют свое мнение, потому что они всегда получают новую информацию.
Я ожидал конфликта как такового. Я был не сильно удивлен. У войны всегда есть развитие. Война началась 15 лет назад. У меня много контактов с людьми из Донецка и Луганска. Ненависть пророссийской стороны к украинцам усиливалась. В какой-то момент люди на востоке страны говорили: «Вы на западе другие, чем мы здесь, на востоке!» Это делало атмосферу в стране все более напряженной. На самом деле все было настолько плохо, что друзья с востока предупреждали меня, чтобы я не ездил на запад страны, потому что иначе со мной будут плохо обращаться. Но это была полная ерунда. СО мной нормалъно обращались. Там было хорошо. Другие знакомые с востока страны также сообщали, что на самом деле на западе страны было неплохо и люди там ничем не отличались. Еще на востоке неоднократно указывалось, что западные украинцы националисты и нацисты. Но это чепуха. Так нам нам говорили чистую пропаганду.
Дорога к войне не сопровождается ошибками. Это конфликт двух идеологий. Долгих 15 лет людям на Востоке твердили, что Запад — это плохо, НАТО — это зло, украинцы на Западе — это нацисты, а эта агрессивная война — отчаянная попытка остановить движение Украины на запад. В Украине тоже были ошибки. Это попытка остановить путь свободы, не более того. И несмотря на всю пропаганду, Украина пошла на запад. И поскольку пропаганда в конечном итоге не сработала, логически последовал путь насилия. И развитие страны было правильным. Я видел, как люди живут на западе. Только представьте: здесь можно пить воду из-под крана.
У меня самого нет планов на будущее. Я просто хочу мира и домой. Половина моей семьи все еще там. Моя жена все еще там. Мой сын и зять тоже все еще там. Я сопровождал свою дочь и внуков в Германию и сейчас живу с ними здесь. Желаю Украине победы».